На фоні сучасних політичних і соціальних відносин держави та народу влада сама стала певним продуктом або товаром, який є предметом бажань багатьох людей. Хоча с початку вона є засіб виробництва, в процесі передвиборної боротьби вона набуває якостей товару. І як будьке підпрємство одночасно може бути і засобом виробництва, і товаром, так само і влада, спочатку будучи засобом певних соціальних перетварень для покращення життя людей, сама стає товаром, заради придбання якого політики готові платити великі гроші. І вони намагаються цей товар отримати попри все, долаючи величезну конкуренцію інших споживачів. Для цього і використовуються політтехнології, які при цьому набувають свій розвиток, стають все більш разноманітними і на будь-який вкус. З часом ця діяльність, спрямована на продаж влади, розвинулись в окрему галусь зі всіма отрибутами, притаманними будь – якій галузі. Так як же саме пацює ця галузь – політтехнології? За пинципами звичайної реклами, а саме: маркетинг та ще раз марктинг в усіх його проявах.

Кожний продукт, який ми отримуємо, має дві складові. Перша - виробнича, від ідеї створення до складу, та друга - від складу до споживача, тобто до нас з вами. Якщо перша складова нам більш-менш відома, наприклад по фірмовому знаку виробника, то другу ми очень немного знаємо, хоча вона має не менший вплив на наш вибір, ніж перша. До неї входять всі види маркетингу, складовою частиною якого є реклама. А метою реклами є викликати емоцію споживача, причому без різниці яку, позитивну чи негативну. Якщо реклама не викликає емоцій, вона невдала.

Після радянського минулого на просторах колишнього СРСР утворились політичні угруповання, метою яких було досягнути влади, а за її допомогою побудувати нові суспільні відносини. По суті, вибір на той час був невеликий: або демократичне суспільство, або комуністичне (соціалістичне). Так як суспільство протягом 80 років надо признаться насильно втискалося в рамки комунізму, то в ньому виник величезний потенціал демократичних прагнень. Величезна частина готова була на той момент пожертвувати соціальними гарантіями на взамін реалізації своїх сподівань. Хтось хотів мати власний бізнес, хтось хотів власне виробництво, хтось хотів помандрувати за кордон, а всі разом мріяли про те, що тільки через демократичні перетворення ми піднімемо власний добробут і зможемо побачити світ не тільки очима Юрія Сенкевича. Тоді було створено ряд партій, які в рамках першого або другого напрямку пропонували суспільству шляхи розвитку. По суті різниця між партіями одного напрямку була недостаточно суттєва (наприклад між соціалістами і комуністами), але в кожної партії вже був керівник, який вже не міг поступитись власними амбіціям. І ось тоді, на початку 90-х, виникла потреба в новому інституті, який набув назву «політ-технології». Сущность його полягала в тім, щоб продукт одної партії був проданий більшій кількості людей, ніж продукт іншої. А так як кожна партія є носієм якоїсь ідеї (ідеології), то людям продавали і продають ідеї навзамін за голоси, які ті віддають на виборах. Тож правильніше буде назвати це явище як «політ-маркетинг».

С часом ця інституція окріпла та розрослася. Вона вже не хотіла бути «сезонною», тобто бути потрібною на передодні виборів, і вже на нинішній день вона є тим знаряддям, яке використовують для вирішення майже всіх стратегічних питань в межах держави, області, міста, району, села. Якщо на шляху досягнення мети стоїть закон, то політ-технологи за допомогою методів впливу на громадську думку створюють підґрунтя для зміни цього закону, або шляхи, які дозволяють обійти його. Головне завдання - це досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності.

Доречі, між тими технологіями, які використовуються в Україні, і тими, які працюють в Києві, існує певна різниця. В чому вона полягає? Ось тут ми підійшли до дуже цікавого моменту. В Києві працює як мінімум дві технологічні лінії. Звичайна, яка працює за принципом реклами, і друга - за досить незвичним для нас принципом, назву якому ще не дали, тому я його назву політ-технологією – 2. Якщо звичайна технологія (ПТ) використовує арсенал традиційних маркетинг – прийомів, до якого входять такі складові, як реклама, презентація, масові заходи, то ПТ-2 використовує засоби, які належать маркетингу вищого рівня, а саме МЛМ. Це система продажу товару (в нашому випадку ідейного) по прямих рекомендаціях. Наприклад фірма «Круті вуса» випускає товар, складає маркетинг умысел, знаходить регіональних лідерів, які в свою чергу знаходять лідерів меншого масштабу і вже ті знаходять продавців для просування товару фірми. Звичайна піраміда, в Америці, наприклад, 30 відсотків товарообігу припадає на такі структури. Кошти, які звичайна фірма вкладає в рекламу, тут спрямовують на заохочення структури. Тобто крім гуртової знижки кожен продавець-консультант отримує ще певний відсоток від тієї піраміди, яка створюється під ним. Але більшість в таких структурах отримує тільки гуртову знижку, бо не може створити піраміду, яка була б достатньою для отримання отих омріяних відсотків. А ті, що створюють такі піраміди, мають змогу проявити свої організаторські здібності в повній мірі, за що фірма заплатить їм тим чеком, який в традиційній компанії пішов би на сплату рекламних послуг. Виникає питання, який чином можливо задіяти систему МЛМ там, де товар не має прямої гуртової і роздрібної ціни? Тому що будь яка спроба пустити в цю піраміду гроші приведе до конфлікту із законом. Це буде називатись підкупом виборців, та і грошей треба таку прірву, що ніяка партія не потягне. Тому було використано інший шлях. Такими «продавцями-консультантами» вільно чи невільно стали всі прихильники протестантських громад міста Києва. Принцип дії тут такий самий, як і в МЛМ. Спочатку людину заохочують стати членом громади, дають їй відповідну підготовку, а далі людина сама стає проповідувати і залучати до цієї громади нових послідовників. Для цього використовують технологію - НЛП, нейролінгвістичне програмування. Це маніпулятивна технологія. Говорячи популярною мовою, цей засіб зомбування. В основі цієї технології - серйозні роботи вчених в області психоневрології, нейролінгвістики й т.д. Яскравим прикладом дії такої технології є «Біле братство», тільки там апетит в керівників був непомірний і вони перейшли межу розумної достатності. А якщо не робити з себе Бога, а тільки його послідовника, то можливо досягнути великих результатів.

Коли людина стає проповідником, а практично кожен член такої громади є проповідником, вона набуває якостей лідера, її слова набувають ваги і переконливості. Вона впевнена в тому, що вона говорить. Тому що в таких громадах людина проходить серйозну підготовку. Вона може аргументовано відстояти свою позицію, в її словах є послідовність і логіка. Для пересічної людини, яка переконана тільки в тому, що все вкрай погане, не вистачає тільки одного, щоб хтось їй особисто, не через газету, листівку, телевізор, сказав, що вона має рацію у відношенні всіх кандидатів, окрім одного, за якого вона сама буде віддавати свій глас і радить це зробити іншим.

Таким чином, даний претендент отримує групу підтримки, яка буде просувати його, щиро переконана в своїй правоті і робитиме це не за грошову винагороду. Для цього навіть не варто роботи публічні промови, треба тільки знати, що керівник релігійного угрупування підтримує якогось кандидата, а весь наступний механізм запускається автоматично. Не менш важливим фактом в перемозі у виборчому процесі Черновецького стало також те, що було розповсюджено велику кількість листівок, в яких він подавався як член протестантської церкви. Це призвело до того, що майже всі громади нетрадиційного християнства віддали голоси за нього. Вони вбачали в ньому гаранта того, що він сам, будучи членом такого угруповання, буде більш ліберально відноситись до таких самих громад, в якій перебуває і сам. Можливо навіть більше, що вони не тільки віддали свої голоси за нього, але і самі стали добровільними агітаторами, даючи рекомендації своїм друзям, сусідам, знайомим. А так як в побутових умовах вони в більшості випадків показують взірець бездоганної поведінки, то їх слова є досить вагомими. Тим більше, що вони стосуються речей, які не зачіпають духовних проблем. Згідно статистики, третина всіх виборців не має певного приорітету в своїх уподобаннях відносно якоїсь політичної сили або якогось політика, в найкращому випадку вона може їх відрізніти по напрямках. Цей напрямок - соціальний, а цей - демократичний. Або, іншими словами, “це - ліві”, а “це - праві”. А ось зробити вибір в межах одного напрямку досить складно. Тут як правило на людину впливає постать самого лідера.

Більшість людей, які тим чи іншим шляхом стають членами релігійних організацій, мають в собі потенційні задатки лідера. І керівництво таких організацій свідомо виділяють цих людей та допомагає їм розвинути в собі ці задатки. Такі люди отримують завдання, які допомагають їм підвищити самооцінку і навчитись впевнено викладати свої думки і впливати на інших людей.

Але крім навичок лідера, релігійні організації дають своїм членам певні ідеї і принципи. А саме: в що вірити, про що мріяти, як жити. І рядові члени общини стають віддані своєму пастору і готові виконати будь які його накази, не аналізуючи їх та не піддаючи критиці. Таким чином, для політиків такі організації стають постачальником необхідної кількості людських ресурсів. Достатньо пастору під час проповіді обмовитись про те, що слід підтримати того чи іншого кандидата і аргументовано пояснити чому, як велика кількість людей будуть вважати це своїм власним переконанням.

А так як вони взагалі вважають себе носіями істини і своїм обов’язком – донести цю істину до всіх інших, слова пастора, що це воля Божа, цитую: «Свій особистий внесок у те, що Леонід Черновецкий переміг на виборах мера Києва, Аделаджа охарактеризував так: «Мій внесок полягав тільки в тім, що мені Господь відкрив, що це відбудеться. Але це визначено не мною, це визначив Бог».( інформаційно – аналітична газета «Деньги» http://www.dengi-info.com)» для них були прямою вказівкою для дії.

Головні особливості політ-технологій по-Київські полягають в тім, що одна із команд застосувала новітній спосіб просування. Спроби інших використати цю технологію не дали такого ефекту, хоча і засвідчили свою життєздатність. Наприклад, громадська організація «ГАК» також використовувала систему прямих рекомендацій, були навіть задіяні спеціалісти мереживного маркетингу, які проводили тренінги для агітаторів, та було подано дійсно якісний продукт (правова література, юридичні консультації), але головна проблема «ГАК» в тім, що люди не мали такої віри, а їх слова не були так переконливі, як у адептів релігійних організацій. Їх активісти працювали за грошову компенсацію і просто відробляли свій оплачений час. Головне завдання - досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності, не було виконано.

Геніальність Леоніда Черновецького полягає в тім, що він, будучи бізнесменом, зміг зробити точний розрахунок, при якому він отримав «групу підтримки», що складає не малий процент мешканців міста, та двічі провернувши одні ресурси. Для членів релігійної групи це виглядало як внесок десятини, а для решти, як благодійна допомога. Одним пострілом два зайці. А для закону? Хіба є можливість заборонити діяльність релігійної громади, а її членам вносити пожертву у вигляді десятини? А яка є можливість заборонити релігійним організаціям проводити благодійну діяльність? А як же тоді традиційна церква? Та в неї самої своїх проблем вистачає. Поділена на конфесії, вона не має змоги протистояти духовно-політичному маркетингу. Тому на заяву столичного мера про те, що він православний і молиться у православному храмі (газета «Хрещатик» № 150 від 13.09.2007р.) вони заявили так: «Кожна людина може покаятись і повернутись в лоно церкви, тому відкидати таку можливість ми не можемо», а неофіційно вони піддали сумніву слова мера, на відміну від пастора Аделаджі, який називає Леоніда Михайловича «рядовим членом» «Посольства Божого» (мережа незалежних журналістів http://vlasti.net)

Висновок такий: надійшла пора новітніх політ-технологій, які ми можемо вже впевнено називати як духовно-політичні. Нажаль, суспільство не має механізмів протистояння цим технологія. Традиційна церква веде просвітницьку роботу, показуючи згубні наслідки тоталітарних сект, але протистояти духовно-політичним технологія вона виявилась не готова, бо по своїй суті це не є її головним видом діяльності. Далі, по самій методиці: коли проповідує священик, то це сприймається як втручання церкви в державні справи, а якщо пастор направляє своїх членів, то до цьго чомусь ставляться більш терпимо. Ми чомусь вважаємо, що їх недостаточно і вони не варті уваги. Але насправді зараз вже їх набагато більше, ніж здається, та якість підготовки до проповідницько-агітаційної роботи у них набагато вища, тому вони добирають не тількі числом, а й вмінням.

Таким чином ми отримуємо відповідь на питання, в чому різниця між політ-технологіями, які використовують саме в Києві, і на Україні? На території нашої держави зазвичай використовують технології звичайного маркетингу, а Київ вже став полігоном для опробації нових технологій за схемою МЛМ. А так, як конкуретна боротьба між політтехнологами стає дедалі все більш жорсткою, іх методи ускладнюються та набувають все більше витонченності. І харізматичні церкви, які набувають у нас все більшу популярність – тільки перші ластівки, за якими прнийдут все більш складеі методи масової маніпуляції громадянською свідомістю. І наше рідне місто знов стане полігоном для їх випробувань. Так що вибір за нами, чи стати безмовною жертвою маніпуляцій, чи оператись їм будь яким чином. І чи є хтось в нашій країні, хто здатен захістити людей від чужих експериментів?

Объявления по теме:
Преподаватель, Киев - резюме
Аварийный комиссар, Украина - вакансия
Biostar P4M890-M7 PCI-E

Популярность: нет [?]

На фоні сучасних політичних і соціальних відносин держави та народу влада сама стала певним продуктом або товаром, який є предметом бажань багатьох людей. Хоча с початку вона є засіб виробництва, в процесі передвиборної боротьби вона набуває якостей товару. І як будьке підпрємство одночасно може бути і засобом виробництва, і товаром, так само і влада, спочатку будучи засобом певних соціальних перетварень для покращення життя людей, сама стає товаром, заради придбання якого політики готові платити великі гроші. І вони намагаються цей товар отримати попри все, долаючи величезну конкуренцію інших споживачів. Для цього і використовуються політтехнології, які при цьому набувають свій розвиток, стають все більш разноманітними і на будь-який вкус. З часом ця діяльність, спрямована на продаж влади, розвинулись в окрему галусь зі всіма отрибутами, притаманними будь – якій галузі. Так як же саме пацює ця галузь – політтехнології? За пинципами звичайної реклами, а саме: маркетинг та ще раз марктинг в усіх його проявах.

Кожний продукт, який ми отримуємо, має дві складові. Перша - виробнича, від ідеї створення до складу, та друга - від складу до споживача, тобто до нас з вами. Якщо перша складова нам більш-менш відома, наприклад по фірмовому знаку виробника, то другу ми что и говорить немного знаємо, хоча вона має не менший вплив на наш вибір, ніж перша. До неї входять всі види маркетингу, складовою частиною якого є реклама. А метою реклами є викликати емоцію споживача, причому без різниці яку, позитивну чи негативну. Якщо реклама не викликає емоцій, вона невдала.

Після радянського минулого на просторах колишнього СРСР утворились політичні угруповання, метою яких було досягнути влади, а за її допомогою побудувати нові суспільні відносини. По суті, вибір на той час був невеликий: або демократичне суспільство, або комуністичне (соціалістичне). Так як суспільство протягом 80 років по-моему насильно втискалося в рамки комунізму, то в ньому виник величезний потенціал демократичних прагнень. Величезна частина готова була на той момент пожертвувати соціальними гарантіями на взамін реалізації своїх сподівань. Хтось хотів мати власний бізнес, хтось хотів власне виробництво, хтось хотів помандрувати за кордон, а всі разом мріяли про те, що тільки через демократичні перетворення ми піднімемо власний добробут і зможемо побачити світ не тільки очима Юрія Сенкевича. Тоді було створено ряд партій, які в рамках першого або другого напрямку пропонували суспільству шляхи розвитку. По суті різниця між партіями одного напрямку була недостаточно суттєва (наприклад між соціалістами і комуністами), але в кожної партії вже був керівник, який вже не міг поступитись власними амбіціям. І ось тоді, на початку 90-х, виникла потреба в новому інституті, який набув назву «політ-технології». Сущность його полягала в тім, щоб продукт одної партії був проданий більшій кількості людей, ніж продукт іншої. А так як кожна партія є носієм якоїсь ідеї (ідеології), то людям продавали і продають ідеї навзамін за голоси, які ті віддають на виборах. Тож правильніше буде назвати це явище як «політ-маркетинг».

С часом ця інституція окріпла та розрослася. Вона вже не хотіла бути «сезонною», тобто бути потрібною на передодні виборів, і вже на нинішній день вона є тим знаряддям, яке використовують для вирішення майже всіх стратегічних питань в межах держави, області, міста, району, села. Якщо на шляху досягнення мети стоїть закон, то політ-технологи за допомогою методів впливу на громадську думку створюють підґрунтя для зміни цього закону, або шляхи, які дозволяють обійти його. Головне завдання - це досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності.

Доречі, між тими технологіями, які використовуються в Україні, і тими, які працюють в Києві, існує певна різниця. В чому вона полягає? Ось тут ми підійшли до дуже цікавого моменту. В Києві працює як мінімум дві технологічні лінії. Звичайна, яка працює за принципом реклами, і друга - за досить незвичним для нас принципом, назву якому ще не дали, тому я його назву політ-технологією – 2. Якщо звичайна технологія (ПТ) використовує арсенал традиційних маркетинг – прийомів, до якого входять такі складові, як реклама, презентація, масові заходи, то ПТ-2 використовує засоби, які належать маркетингу вищого рівня, а саме МЛМ. Це система продажу товару (в нашому випадку ідейного) по прямих рекомендаціях. Наприклад фірма «Круті вуса» випускає товар, складає маркетинг умысел, знаходить регіональних лідерів, які в свою чергу знаходять лідерів меншого масштабу і вже ті знаходять продавців для просування товару фірми. Звичайна піраміда, в Америці, наприклад, 30 відсотків товарообігу припадає на такі структури. Кошти, які звичайна фірма вкладає в рекламу, тут спрямовують на заохочення структури. Тобто крім гуртової знижки кожен продавець-консультант отримує ще певний відсоток від тієї піраміди, яка створюється під ним. Але більшість в таких структурах отримує тільки гуртову знижку, бо не може створити піраміду, яка була б достатньою для отримання отих омріяних відсотків. А ті, що створюють такі піраміди, мають змогу проявити свої організаторські здібності в повній мірі, за що фірма оплатить їм тим чеком, який в традиційній компанії пішов би на сплату рекламних послуг. Виникає питання, який чином можливо задіяти систему МЛМ там, де товар не має прямої гуртової і роздрібної ціни? Тому що будь яка спроба пустити в цю піраміду гроші приведе до конфлікту із законом. Це буде називатись підкупом виборців, та і грошей треба таку прірву, що ніяка партія не потягне. Тому було використано інший шлях. Такими «продавцями-консультантами» вільно чи невільно стали всі прихильники протестантських громад міста Києва. Принцип дії тут такий самий, як і в МЛМ. Спочатку людину заохочують стати членом громади, дають їй відповідну підготовку, а далі людина сама стає проповідувати і залучати до цієї громади нових послідовників. Для цього використовують технологію - НЛП, нейролінгвістичне програмування. Це маніпулятивна технологія. Говорячи популярною мовою, цей засіб зомбування. В основі цієї технології - серйозні роботи вчених в області психоневрології, нейролінгвістики й т.д. Яскравим прикладом дії такої технології є «Біле братство», тільки там апетит в керівників був непомірний і вони перейшли межу розумної достатності. А якщо не робити з себе Бога, а тільки його послідовника, то можливо досягнути великих результатів.

Коли людина стає проповідником, а практично кожен член такої громади є проповідником, вона набуває якостей лідера, її слова набувають ваги і переконливості. Вона впевнена в тому, що вона говорить. Тому що в таких громадах людина проходить серйозну підготовку. Вона може аргументовано відстояти свою позицію, в її словах є послідовність і логіка. Для пересічної людини, яка переконана тільки в тому, що все вкрай погане, не вистачає тільки одного, щоб хтось їй особисто, не через газету, листівку, телевізор, сказав, що вона має рацію у відношенні всіх кандидатів, окрім одного, за якого вона сама буде віддавати свій глас і радить це зробити іншим.

Таким чином, даний претендент отримує групу підтримки, яка буде просувати його, щиро переконана в своїй правоті і робитиме це не за грошову винагороду. Для цього навіть не варто роботи публічні промови, треба тільки знати, що керівник релігійного угрупування підтримує якогось кандидата, а весь наступний механізм запускається автоматично. Не менш важливим фактом в перемозі у виборчому процесі Черновецького стало також те, що було розповсюджено велику кількість листівок, в яких він подавався як член протестантської церкви. Це призвело до того, що майже всі громади нетрадиційного християнства віддали голоси за нього. Вони вбачали в ньому гаранта того, що він сам, будучи членом такого угруповання, буде більш ліберально відноситись до таких самих громад, в якій перебуває і сам. Можливо навіть більше, що вони не тільки віддали свої голоси за нього, але і самі стали добровільними агітаторами, даючи рекомендації своїм друзям, сусідам, знайомим. А так як в побутових умовах вони в більшості випадків показують взірець бездоганної поведінки, то їх слова є досить вагомими. Тим більше, що вони стосуються речей, які не зачіпають духовних проблем. Згідно статистики, третина всіх виборців не має певного приорітету в своїх уподобаннях відносно якоїсь політичної сили або якогось політика, в найкращому випадку вона може їх відрізніти по напрямках. Цей напрямок - соціальний, а цей - демократичний. Або, іншими словами, “це - ліві”, а “це - праві”. А ось зробити вибір в межах одного напрямку досить складно. Тут як правило на людину впливає постать самого лідера.

Більшість людей, які тим чи іншим шляхом стають членами релігійних організацій, мають в собі потенційні задатки лідера. І керівництво таких організацій свідомо виділяють цих людей та допомагає їм розвинути в собі ці задатки. Такі люди отримують завдання, які допомагають їм підвищити самооцінку і навчитись впевнено викладати свої думки і впливати на інших людей.

Але крім навичок лідера, релігійні організації дають своїм членам певні ідеї і принципи. А саме: в що вірити, про що мріяти, як жити. І рядові члени общини стають віддані своєму пастору і готові виконати будь які його накази, не аналізуючи їх та не піддаючи критиці. Таким чином, для політиків такі організації стають постачальником необхідної кількості людських ресурсів. Достатньо пастору під час проповіді обмовитись про те, що слід підтримати того чи іншого кандидата і аргументовано пояснити чому, як велика кількість людей будуть вважати це своїм власним переконанням.

А так як вони взагалі вважають себе носіями істини і своїм обов’язком – донести цю істину до всіх інших, слова пастора, що це воля Божа, цитую: «Свій особистий внесок у те, що Леонід Черновецкий переміг на виборах мера Києва, Аделаджа охарактеризував так: «Мій внесок полягав тільки в тім, що мені Всевышний відкрив, що це відбудеться. Але це визначено не мною, це визначив Бог».( інформаційно – аналітична газета «Деньги» http://www.dengi-info.com)» для них були прямою вказівкою для дії.

Головні особливості політ-технологій по-Київські полягають в тім, що одна із команд застосувала новітній спосіб просування. Спроби інших використати цю технологію не дали такого ефекту, хоча і засвідчили свою життєздатність. Наприклад, громадська організація «ГАК» також використовувала систему прямих рекомендацій, були навіть задіяні спеціалісти мереживного маркетингу, які проводили тренінги для агітаторів, та було подано дійсно якісний продукт (правова література, юридичні консультації), але головна проблема «ГАК» в тім, що люди не мали такої віри, а їх слова не були так переконливі, як у адептів релігійних організацій. Їх активісти працювали за грошову компенсацію і просто відробляли свій оплачений час. Головне завдання - досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності, не було виконано.

Геніальність Леоніда Черновецького полягає в тім, що він, будучи бізнесменом, зміг зробити точний розрахунок, при якому він отримав «групу підтримки», що складає не малий процент мешканців міста, та двічі провернувши одні ресурси. Для членів релігійної групи це виглядало як внесок десятини, а для решти, як благодійна допомога. Одним пострілом два зайці. А для закону? Хіба є можливість заборонити діяльність релігійної громади, а її членам вносити пожертву у вигляді десятини? А яка є можливість заборонити релігійним організаціям проводити благодійну діяльність? А як же тоді традиційна церква? Та в неї самої своїх проблем вистачає. Поділена на конфесії, вона не має змоги протистояти духовно-політичному маркетингу. Тому на заяву столичного мера про те, що він православний і молиться у православному храмі (газета «Хрещатик» № 150 від 13.09.2007р.) вони заявили так: «Кожна людина може покаятись і повернутись в лоно церкви, тому відкидати таку можливість ми не можемо», а неофіційно вони піддали сумніву слова мера, на відміну від пастора Аделаджі, який називає Леоніда Михайловича «рядовим членом» «Посольства Божого» (мережа незалежних журналістів http://vlasti.net)

Висновок такий: надійшла пора новітніх політ-технологій, які ми можемо вже впевнено називати як духовно-політичні. Нажаль, суспільство не має механізмів протистояння цим технологія. Традиційна церква веде просвітницьку роботу, показуючи згубні наслідки тоталітарних сект, але протистояти духовно-політичним технологія вона виявилась не готова, бо по своїй суті це не є її головним видом діяльності. Далі, по самій методиці: коли проповідує священик, то це сприймається як втручання церкви в державні справи, а якщо пастор направляє своїх членів, то до цьго чомусь ставляться більш терпимо. Ми чомусь вважаємо, що їх недостаточно і вони не варті уваги. Але насправді зараз вже їх набагато більше, ніж здається, та якість підготовки до проповідницько-агітаційної роботи у них набагато вища, тому вони добирають не тількі числом, а й вмінням.

Таким чином ми отримуємо відповідь на питання, в чому різниця між політ-технологіями, які використовують саме в Києві, і на Україні? На території нашої держави зазвичай використовують технології звичайного маркетингу, а Київ вже став полігоном для опробації нових технологій за схемою МЛМ. А так, як конкуретна боротьба між політтехнологами стає дедалі все більш жорсткою, іх методи ускладнюються та набувають все більше витонченності. І харізматичні церкви, які набувають у нас все більшу популярність – тільки перші ластівки, за якими прнийдут все більш складеі методи масової маніпуляції громадянською свідомістю. І наше рідне місто знов стане полігоном для їх випробувань. Так що вибір за нами, чи стати безмовною жертвою маніпуляцій, чи оператись їм будь яким чином. І чи є хтось в нашій країні, хто здатен захістити людей від чужих експериментів?

Объявления по теме:
Реальный отзыв о отеле Sunmaritim Турция. Позор! Любой
продаю свадебное платье
Kawasaki 2001

Популярность: нет [?]

На фоні сучасних політичних і соціальних відносин держави та народу влада сама стала певним продуктом або товаром, який є предметом бажань багатьох людей. Хоча с початку вона є засіб виробництва, в процесі передвиборної боротьби вона набуває якостей товару. І як будьке підпрємство одночасно може бути і засобом виробництва, і товаром, так само і влада, спочатку будучи засобом певних соціальних перетварень для покращення життя людей, сама стає товаром, заради придбання якого політики готові платити великі гроші. І вони намагаються цей товар отримати попри все, долаючи величезну конкуренцію інших споживачів. Для цього і використовуються політтехнології, які при цьому набувають свій розвиток, стають все більш разноманітними і на будь-який вкус. З часом ця діяльність, спрямована на продаж влади, розвинулись в окрему галусь зі всіма отрибутами, притаманними будь – якій галузі. Так як же саме пацює ця галузь – політтехнології? За пинципами звичайної реклами, а саме: маркетинг та ще раз марктинг в усіх його проявах.

Кожний продукт, який ми отримуємо, має дві складові. Перша - виробнича, від ідеї створення до складу, та друга - від складу до споживача, тобто до нас з вами. Якщо перша складова нам більш-менш відома, наприклад по фірмовому знаку виробника, то другу ми недостаточно знаємо, хоча вона має не менший вплив на наш вибір, ніж перша. До неї входять всі види маркетингу, складовою частиною якого є реклама. А метою реклами є викликати емоцію споживача, причому без різниці яку, позитивну чи негативну. Якщо реклама не викликає емоцій, вона невдала.

Після радянського минулого на просторах колишнього СРСР утворились політичні угруповання, метою яких було досягнути влади, а за її допомогою побудувати нові суспільні відносини. По суті, вибір на той час був невеликий: або демократичне суспільство, або комуністичне (соціалістичне). Так як суспільство протягом 80 років как нельзя более насильно втискалося в рамки комунізму, то в ньому виник величезний потенціал демократичних прагнень. Величезна частина готова була на той момент пожертвувати соціальними гарантіями на взамін реалізації своїх сподівань. Хтось хотів мати власний бізнес, хтось хотів власне виробництво, хтось хотів помандрувати за кордон, а всі разом мріяли про те, що тільки через демократичні перетворення ми піднімемо власний добробут і зможемо побачити світ не тільки очима Юрія Сенкевича. Тоді було створено ряд партій, які в рамках першого або другого напрямку пропонували суспільству шляхи розвитку. По суті різниця між партіями одного напрямку була весьма немного суттєва (наприклад між соціалістами і комуністами), але в кожної партії вже був керівник, який вже не міг поступитись власними амбіціям. І ось тоді, на початку 90-х, виникла потреба в новому інституті, який набув назву «політ-технології». Сущность його полягала в тім, щоб продукт одної партії був проданий більшій кількості людей, ніж продукт іншої. А так як кожна партія є носієм якоїсь ідеї (ідеології), то людям продавали і продають ідеї навзамін за голоси, які ті віддають на виборах. Тож правильніше буде назвати це явище як «політ-маркетинг».

С часом ця інституція окріпла та розрослася. Вона вже не хотіла бути «сезонною», тобто бути потрібною на передодні виборів, і вже на нинішній день вона є тим знаряддям, яке використовують для вирішення майже всіх стратегічних питань в межах держави, області, міста, району, села. Якщо на шляху досягнення мети стоїть закон, то політ-технологи за допомогою методів впливу на громадську думку створюють підґрунтя для зміни цього закону, або шляхи, які дозволяють обійти його. Головне завдання - це досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності.

Доречі, між тими технологіями, які використовуються в Україні, і тими, які працюють в Києві, існує певна різниця. В чому вона полягає? Ось тут ми підійшли до дуже цікавого моменту. В Києві працює як мінімум дві технологічні лінії. Звичайна, яка працює за принципом реклами, і друга - за досить незвичним для нас принципом, назву якому ще не дали, тому я його назву політ-технологією – 2. Якщо звичайна технологія (ПТ) використовує арсенал традиційних маркетинг – прийомів, до якого входять такі складові, як реклама, презентація, масові заходи, то ПТ-2 використовує засоби, які належать маркетингу вищого рівня, а саме МЛМ. Це система продажу товару (в нашому випадку ідейного) по прямих рекомендаціях. Наприклад фірма «Круті вуса» випускає товар, складає маркетинг замысел, знаходить регіональних лідерів, які в свою чергу знаходять лідерів меншого масштабу і вже ті знаходять продавців для просування товару фірми. Звичайна піраміда, в Америці, наприклад, 30 відсотків товарообігу припадає на такі структури. Кошти, які звичайна фірма вкладає в рекламу, тут спрямовують на заохочення структури. Тобто крім гуртової знижки кожен продавець-консультант отримує ще певний відсоток від тієї піраміди, яка створюється під ним. Але більшість в таких структурах отримує тільки гуртову знижку, бо не може створити піраміду, яка була б достатньою для отримання отих омріяних відсотків. А ті, що створюють такі піраміди, мають змогу проявити свої організаторські здібності в повній мірі, за що фірма оплатить їм тим чеком, який в традиційній компанії пішов би на сплату рекламних послуг. Виникає питання, який чином можливо задіяти систему МЛМ там, де товар не має прямої гуртової і роздрібної ціни? Тому що будь яка спроба пустити в цю піраміду гроші приведе до конфлікту із законом. Це буде називатись підкупом виборців, та і грошей треба таку прірву, що ніяка партія не потягне. Тому було використано інший шлях. Такими «продавцями-консультантами» вільно чи невільно стали всі прихильники протестантських громад міста Києва. Принцип дії тут такий самий, як і в МЛМ. Спочатку людину заохочують стати членом громади, дають їй відповідну підготовку, а далі людина сама стає проповідувати і залучати до цієї громади нових послідовників. Для цього використовують технологію - НЛП, нейролінгвістичне програмування. Це маніпулятивна технологія. Говорячи популярною мовою, цей засіб зомбування. В основі цієї технології - серйозні роботи вчених в області психоневрології, нейролінгвістики й т.д. Яскравим прикладом дії такої технології є «Біле братство», тільки там апетит в керівників був непомірний і вони перейшли межу розумної достатності. А якщо не робити з себе Бога, а тільки його послідовника, то можливо досягнути великих результатів.

Коли людина стає проповідником, а практично кожен член такої громади є проповідником, вона набуває якостей лідера, її слова набувають ваги і переконливості. Вона впевнена в тому, що вона говорить. Тому що в таких громадах людина проходить серйозну підготовку. Вона може аргументовано відстояти свою позицію, в її словах є послідовність і логіка. Для пересічної людини, яка переконана тільки в тому, що все вкрай погане, не вистачає тільки одного, щоб хтось їй особисто, не через газету, листівку, телевізор, сказав, що вона має рацію у відношенні всіх кандидатів, окрім одного, за якого вона сама буде віддавати свій глас і радить це зробити іншим.

Таким чином, даний претендент отримує групу підтримки, яка буде просувати його, щиро переконана в своїй правоті і робитиме це не за грошову винагороду. Для цього навіть не варто роботи публічні промови, треба тільки знати, що керівник релігійного угрупування підтримує якогось кандидата, а весь наступний механізм запускається автоматично. Не менш важливим фактом в перемозі у виборчому процесі Черновецького стало також те, що було розповсюджено велику кількість листівок, в яких він подавався як член протестантської церкви. Це призвело до того, що майже всі громади нетрадиційного християнства віддали голоси за нього. Вони вбачали в ньому гаранта того, що він сам, будучи членом такого угруповання, буде більш ліберально відноситись до таких самих громад, в якій перебуває і сам. Можливо навіть більше, що вони не тільки віддали свої голоси за нього, але і самі стали добровільними агітаторами, даючи рекомендації своїм друзям, сусідам, знайомим. А так як в побутових умовах вони в більшості випадків показують взірець бездоганної поведінки, то їх слова є досить вагомими. Тим більше, що вони стосуються речей, які не зачіпають духовних проблем. Згідно статистики, третина всіх виборців не має певного приорітету в своїх уподобаннях відносно якоїсь політичної сили або якогось політика, в найкращому випадку вона може їх відрізніти по напрямках. Цей напрямок - соціальний, а цей - демократичний. Або, іншими словами, “це - ліві”, а “це - праві”. А ось зробити вибір в межах одного напрямку досить складно. Тут як правило на людину впливає постать самого лідера.

Більшість людей, які тим чи іншим шляхом стають членами релігійних організацій, мають в собі потенційні задатки лідера. І керівництво таких організацій свідомо виділяють цих людей та допомагає їм розвинути в собі ці задатки. Такі люди отримують завдання, які допомагають їм підвищити самооцінку і навчитись впевнено викладати свої думки і впливати на інших людей.

Але крім навичок лідера, релігійні організації дають своїм членам певні ідеї і принципи. А саме: в що вірити, про що мріяти, як жити. І рядові члени общини стають віддані своєму пастору і готові виконати будь які його накази, не аналізуючи їх та не піддаючи критиці. Таким чином, для політиків такі організації стають постачальником необхідної кількості людських ресурсів. Достатньо пастору під час проповіді обмовитись про те, що слід підтримати того чи іншого кандидата і аргументовано пояснити чому, як велика кількість людей будуть вважати це своїм власним переконанням.

А так як вони взагалі вважають себе носіями істини і своїм обов’язком – донести цю істину до всіх інших, слова пастора, що це воля Божа, цитую: «Свій особистий внесок у те, що Леонід Черновецкий переміг на виборах мера Києва, Аделаджа охарактеризував так: «Мій внесок полягав тільки в тім, що мені Господь відкрив, що це відбудеться. Але це визначено не мною, це визначив Бог».( інформаційно – аналітична газета «Деньги» http://www.dengi-info.com)» для них були прямою вказівкою для дії.

Головні особливості політ-технологій по-Київські полягають в тім, що одна із команд застосувала новітній спосіб просування. Спроби інших використати цю технологію не дали такого ефекту, хоча і засвідчили свою життєздатність. Наприклад, громадська організація «ГАК» також використовувала систему прямих рекомендацій, були навіть задіяні спеціалісти мереживного маркетингу, які проводили тренінги для агітаторів, та було подано дійсно якісний продукт (правова література, юридичні консультації), але головна проблема «ГАК» в тім, що люди не мали такої віри, а їх слова не були так переконливі, як у адептів релігійних організацій. Їх активісти працювали за грошову компенсацію і просто відробляли свій оплачений час. Головне завдання - досягнення поставленої мети мінімумом коштів при максимальній ефективності, не було виконано.

Геніальність Леоніда Черновецького полягає в тім, що він, будучи бізнесменом, зміг зробити точний розрахунок, при якому він отримав «групу підтримки», що складає не малий процент мешканців міста, та двічі провернувши одні ресурси. Для членів релігійної групи це виглядало як внесок десятини, а для решти, як благодійна допомога. Одним пострілом два зайці. А для закону? Хіба є можливість заборонити діяльність релігійної громади, а її членам вносити пожертву у вигляді десятини? А яка є можливість заборонити релігійним організаціям проводити благодійну діяльність? А як же тоді традиційна церква? Та в неї самої своїх проблем вистачає. Поділена на конфесії, вона не має змоги протистояти духовно-політичному маркетингу. Тому на заяву столичного мера про те, що він православний і молиться у православному храмі (газета «Хрещатик» № 150 від 13.09.2007р.) вони заявили так: «Кожна людина може покаятись і повернутись в лоно церкви, тому відкидати таку можливість ми не можемо», а неофіційно вони піддали сумніву слова мера, на відміну від пастора Аделаджі, який називає Леоніда Михайловича «рядовим членом» «Посольства Божого» (мережа незалежних журналістів http://vlasti.net)

Висновок такий: надійшла пора новітніх політ-технологій, які ми можемо вже впевнено називати як духовно-політичні. Нажаль, суспільство не має механізмів протистояння цим технологія. Традиційна церква веде просвітницьку роботу, показуючи згубні наслідки тоталітарних сект, але протистояти духовно-політичним технологія вона виявилась не готова, бо по своїй суті це не є її головним видом діяльності. Далі, по самій методиці: коли проповідує священик, то це сприймається як втручання церкви в державні справи, а якщо пастор направляє своїх членів, то до цьго чомусь ставляться більш терпимо. Ми чомусь вважаємо, що їх более немного і вони не варті уваги. Але насправді зараз вже їх набагато більше, ніж здається, та якість підготовки до проповідницько-агітаційної роботи у них набагато вища, тому вони добирають не тількі числом, а й вмінням.

Таким чином ми отримуємо відповідь на питання, в чому різниця між політ-технологіями, які використовують саме в Києві, і на Україні? На території нашої держави зазвичай використовують технології звичайного маркетингу, а Київ вже став полігоном для опробації нових технологій за схемою МЛМ. А так, як конкуретна боротьба між політтехнологами стає дедалі все більш жорсткою, іх методи ускладнюються та набувають все більше витонченності. І харізматичні церкви, які набувають у нас все більшу популярність – тільки перші ластівки, за якими прнийдут все більш складеі методи масової маніпуляції громадянською свідомістю. І наше рідне місто знов стане полігоном для їх випробувань. Так що вибір за нами, чи стати безмовною жертвою маніпуляцій, чи оператись їм будь яким чином. І чи є хтось в нашій країні, хто здатен захістити людей від чужих експериментів?

Объявления по теме:
ищу человека Омск
Шеф-повар, Киев - резюме
Volvo 1.7 Turbo (120 Hp)

Популярность: нет [?]