Ідея слов”янської єдності: за і проти

Очевидно через рудименти багатолітньої пропагандистської обробки свідомості більшість росіян будь-яку згадку про самостійність української мови чи держави сприймають як ворожий виступ проти себе. Московські правителі (царі, імператори, генсеки та президенти) століттями намагаються виставити себе єдиними захисниками “слов”янських інтересів”, а українців проголошують противниками консолідаційних процесів всередині слов”янської спільноти Європи.

Слов”янство - це майже 300 мільйонів людей: українці, білоруси, росіяни, поляки, чехи, словаки, болгари, серби, хорвати, чорногорці, словенці, македонці, боснійці, що заселяють величезну територію на просторах Євразії.

Якщо задуматись, які людські та матеріальні ресурси є в розпорядженні слов”янських народів, то від перспектив перехоплює дух. А що ми спостерігаємо в реальності? Відносно економічно благополучні Чехія, Польща, Словенія, Хорватія, геополітично поки що потужна (як спадкоємець СРСР) Росія - це з позитиву, а негативу - більше: пам”ятні ще нам авіабомбування Югославії, фактична узурпація албанцями Косово, численні “палиці в колеса” Македонії з боку Греції (зокрема, македонці досі не мають права без примітки “колишня республіка СФРЮ” вживати свою самоназву), демографічний наступ турецького етносу на болгар і непорівняно потужніша аналогічна загроза Росії з боку динамічно зростаючих китайців, корейців, внутрішніх інородців, кільканадцять років протистоять румунсько-молдавському натиску придністровських українців та росіян, спровокавана шовіністичними випадами Москви безправність слов”ян у Прибалтиці, та й у Криму, на фоні українсько-російського протистояння (провокованого, здебільшого, останніми), рано чи пізно, проявить себе мусульманська грань, а довершують картину соціально-економічні негаразди більшості слов”янських націй. Які ж тенденції переможуть?

Так склалось історично, що значну частину слов”янської спільноти, за офіційними сучасними даними, становлять росіяни. При цьому треба враховувати деяку відносність таких цифр. Адже, наприклад, ще у 1989р. у Росії нараховувалось 4 млн. 363 тис. українців, а за даними перепису 2002р. зафіксовано наших співвітчизників вже тільки 2млн. 943 тис. чол. Куди ж поділись майже півтори мільйона українців (до речі, подібна ситуація і з білорусами)? Все було зроблено російською владою, щоб записати їх уже росіянами. Чи виграла від цього Росія? На перший погляд, тактично так, але стратегічно…? Загальний відсоток слов”янської людності Російської Федерації має тенденцію до зменшення. Отже замість того, щоб сприяти розвитку слов”янства вцілому, Кремль затіяв внутрішній перерозподіл “людського ресурсу” між росіянами і українцями Росії.

Так на даний час слов”яноцентристські заклики Москви не викликають особливого ентузіазму не тільки в українців, але й в інших слов”янських народів, за винятком хіба що білорусів і сербів. Перші намагаються мати певні економічні преференції, другі - використовують глас РФ у Раді Безпеки ООН у своїх потугах зберегти Косово. Водночас і ті, і ті обмежуються, в основному, декларативними “Союзними договорами”, а реально у обійми “братів-росіян” також не поспішають.

У чому є причина? Невже у всьому винна Україна зі своїми клятими бандерівцями і “предателями общеславянских интересов”? Хіба українці налаштували проти Росії поляків і чехів, які готові встановити американські протиракетні установки на своїй території?

Повернімось ненадовго в минуле. Плідними для роздумів і аналізу видаються уривки із одного історичного документу - це відома “Книжка буття українського народу”- своєрідний український варіант трактування Біблії, серед авторів якого були Тарас Шевченко і Микола Костомаров, та інші учасники “Кирило-Мефодієвського братства”- люди, яких навіть критики Української Ідеї не наважувались оголосити націоналістами-бандерівцями:

“І покарав Господь словянське племено гірше, ніж другі племена, бо сам Господь сказав: кому дано більше, з того більше і зищеться. І попадали слов’яне в неволю до чужих; чехи і полабці—до німців, серби і болгари — до греков і до турок, москалі — до татар.І здавалось, от загине племено слов’янське, бо ті слов’яне, що жили возле Лаби і Помор’я Балтицького, ті пропали, так що і сліду їх не осталось. ..Тоді Україна пристала до Московщини і поєдналась з нею як єдиний люд слов’янський с слов’янським нерозділимо і несмісимо, на образ іпостасі божої нерозділимої і несмісимої, як колись поєднаються усі народи слов’янські між собою.

 Але не до кінця прогнівився Господь на племено слов’янське, бо бог постановив так, щоб над сим племеном збулось писаніє: Камєнь єго же нє брєгоша зиждущий, той бисть во главу угла. ..

По многих літах стало в Славянщині три неподлеглих царства: Польща, Литва і Московщина. І одурів народ московський і попав у ідолопоклонство, бо царя своєго нарік богом, і усе, що цар скаже, те уважав за добре, так що цар Іван в Новгороді душив та топив по десятку тисяч народу, а літописці, розказуючи те, звали його христолюбивим. ..

 Але надо признаться быстро побачила Україна, що попалась у неволю, бо вона по своєй простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель.

І одбилась Україна од Московщини, і не знала, бідна, куди прихилить голову.

Бо вона любила і поляків, і москалів як братів своїх і не хотіла з ними розбрататися, вона хотіла, щоб всі жили вкупі, поєднавшись як один народ слов’янський с другим народом слов’янським, а ті два с третім, і було б три Речі Посполиті в однім союзі нерозділимо і несмісимо по образу Тройци Божой нероздільной і несмісимой, як колись поєднаються між собою усі народи слов’янські. ..

Але сього не второпали ні ляхи, ні москалі. ..

І Слов’янщина хоч терпіла і терпить неволю, та не сама її сотворила, бо і цар, і панство не слов’янським духом сотворено, а німецьким або татарським…

Голос України не затих. І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують вопль її, і встане Слов’янщина”…

Отже, ще тоді передові люди розуміли, що не може бути братської любові, якщо один намагається панувати над іншим, чи використовувати іншого. Дійсний на сьогодні стан речей вигідний не російському народові вцілому, а тільки правлячій верхівці, яка власне і не є слов”янською (за походженням). Поєднання має бути взаємовигідним, корисним для всіх. Чому у Євросоюзі можуть мати рівно по-одному голосу при прийнятті найважливіших рішень, по-чергово головувати у керівних структурах і потужна Німеччина і маленькі Кіпр, Естонія, Мальта…, а Росія, запрошуючи Україну і Білорусь у ЄЕП пропонує на обох всього 20% голосів. Всеслов”янська єдність потрібна Росії не менше, а може й більше, аніж Україні, Польщі і т.д, бо якщо тенденції збережуться - росіяни через кілька десятиліть можуть втратити контроль над Сибіром і Далеким Сходом, а далі - ефект доміно…

Можливо тоді, коли правляча еліта Росії буде дійсно російською, слов”янською, і керуватиметься інтересами свого народу, а вони збігаються з інтересами всього Слов”янства (щоб слов”ян було все більше і вони жили в гідних людини умовах, мали вплив і повагу у світі) , тоді Кремль не буде так болісно реагувати на намагання українців, та й інших народів, внутрішньо консолідуватись, повернути свою історичну пам”ять, гідність, впорядкувати своє життя, не сприйматиме як образу успіхи своїх сусідів-братів. Росія має шанс бути вагомим фактором всеслов”янської єдності, але для цього не обов”язково попередньо знищити незалежність України та Білорусі.

Слов”янству потрібна єдність у різноманітності, а не підтасовування всіх під московський шаблон, тим більше, що з огляду на багато негативних моментів сучасні зразки державного устрою Росії не є бездоганними. Кому багато дано, з того більше й питають.

Водночас і Україна має шанс стати тим фундаментом, на якому постане нова демократична Слов”янська Єдність, побудована на принципах рівності і братерства, а окремі наші ура-патріоти мають зрозуміти, що любов до України не вимірюється ступенем ненависті до всього російського. Місія України - допомогти мільйонам росіян побачити свою світлу перспективу, а це можна зробити тільки власним прикладом, побудувавши в Україні через порозуміння й цілеспрямовані спільні дії всіх політичних сил сприятливе для життя простої людини суспільство. Тоді прийде черга до консолідації всеслов”янської на засадах взаємоповаги і взаємопідтримки!

Объявления по теме:
Шнайдер Александр Везде
Профессиональная косметика ANUBIS barselona
LG KG920

Популярность: нет [?]