Після першої статті автора під назвою „Шоу над великим українцями”, що вийшла за кілька місяців до появи самого проекту в теле ефірі - зчинилася велика дискусія. Найперше, що до того, а чи варто піддавати сумніву концепцію програми, й робити прогноз щодо її неадекватності та більше комерційності ніж просвітницької ролі - коли самої передачі ми ще не бачили?

 

Тепер після перших ефірів цього шоу виявляється, що варто було говорити саме про це, і саме в такому контексті.

Але давайте почнемо із самого початку. Отже пред першими ефірами передачі й навіть досі у метро й на вуличних білбордах закликають нас подивитися „Великих українців” рекламні щити: „Британія обрала Діану – кого обере Україна?”, „США обрали Елвіса – кого обере Україна?”.

Подивившись на ці рекламні щити одразу ж виникають думки про те, що „ Боже які ж тупі й попсові американці й британці, що замість великих стовпів нації обрали селебрітіс, тобто зірок шоу-бізнесу і світської хроніки”, таких, як Діана, або Король.

І яким же ж великим здивуванням автора було те, кого насправді обрали брити і янкі найбільш великими. Тобто хто зайняв перше місце за підсумками голосування. Британці обрали – Вінстона Черчілля, а американці – Рональда Рейгана. Першого вочевидь за те, що своєю діяльністю захистив Британію в часи Дургої світової й зберіг при цьому її велич. Другого за знамениту „рейганоміку”, що стала у свій час базисом для „американської мрії” кожної родини країни.

Така рекламна „замануха” в українському варіанті якнайкраще характеризує ставлення організаторів програми до українського глядача й суспільства. Типу ми всі тупі, і коли замість „Британія обрала Діану”, чи „США обрала Елвіса кого обереш ти?” українець побачив би на рекламних щитах „США – обрали Рейгана” він би не зацікавиться проектом?

Соромно шановні, соромно, що так низько оцінюєте інтелектуальний рівень власного глядача, відтак й сама передача скочується в уявленні принаймні автора до рівня плінтусу. За такого підходу альтернативи попсовому Шевченку, як лідеру нації, або ще гірше Шевченку футболісту, чи якійсь „співачці в трусиках”, як одному із най-най великих й справді не має.

Великими стають “стовпи нації”

Загалом проаналізувавши перелік призерів „шоу”, яке вже пройшло у 15 країнах приходиш до висновку, що його переможцями стали аж ніяк не поети, співаки, футболісти, кінозірки, чи інші селебрітіс різних років – а саме „стовпи нації” чи „совість нації” – великі державні діячі, політики, борці національно-визвольного руху, революціонери. З 15 країн учасників у 13-х країнах нація обрала великих політичних лідерів.

Крім згаданих вже Британії і США, у Франції обрали Шарля де-Голя французького генерала, першого президента П’ятої республіки 1958-1969 рр. У Фінляндії людину, що врятувала її від анексії з боку СРСР під час „зимової війни” Карла Густава Маннергейма, маршала й президента Фінляндії. У Чехії Карла IV, імператора Священної Римської Імперії. У Молдові Стефана III Великого, одного з найвизначніших правителів Молдавського князівства.

В Португалії Антоніо ді Олівейра Салазара, до речі авторитарного правителя цієї країни 20 ст., на зразок іспанського генерала Франко. В самій Іспанії обрали нині живого й улюбленого короля Хуана Карлоса І де Бурбона, якому той таки Франко очень мирно і без крові передав країну у доброму стані. В Болгарії люди обрали Василя Левського, революціонера, ідеолога, стратега і теоретика національно-визвольного руху.

В Німеччині обрали безумовно одного з авторів німецького „економічного дива” Конрада Аденауера, першого федеральний канцлера ФРН 1949-1963 рр. В Канаді - Томмі Дугласа, видатного політичного діячя, котрий вперше запровадив систему національного медичного страхування. В Нідерландах - убитого кілка років тому радикалом - політика-гея і при цьому націоналіста Піма Фортейна. В Аргентині - Хосе де Сан-Мартіна, південноамериканський революціонера, генерала, національного герой Аргентини.

Лише у Бельгії, точніше у французькомовній її частині Валонії було обрано Жака Бреля поета, барда, актора і режисера. А у іншій частині Бельгії – Фландрії римсько-католицького священика, отця Даміана - член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святіших Сердець Ісуса та Марії.

То ж хотілося б бачити на коронному місці саме одного із „батьків” Української нації, людину, що все своє життя боролося заради України й українців – людину що боролася за нашу свободу. Адже саме свободи як найбільшої епохальної цінності не вистачало нашому народу впродовж останніх століть.

Хто це може бути? Претендентів багато той же Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, чи останній гетьман козаччини й безумовно страдалец Петро Калнишевський і аж ніяк не Клім Ворошилов.

Як бачимо в інших країнах нації зрілі й свідомі – бо обрали на чинні місця своїх Чорноволів, і Лук’яненків, чи вистачить українцям глузду зробити те саме – покажуть результати голосування. Так чи інакше це буде наш тест на зрілість народу, і на його єдність, не хотілося б щоб потім нам було соромно пред очима світу і собою за свій вибір.

 

Той хто нищив волю власного народу – великий українець?

Власне чому було загадано ім’я людини яким в СРСР під час другої світової війни було названо грізні танки КВ-1 і КВ-2? Бо найбільшого обурення заслуговує той факт, що в списку претендентів на звання великого українця який представили організатори передачі можна знайти Кліма Ворошилова, одного із стовпів радянської влади і репресивної системи СРСР!

Не вірите, переконайтеся самі зайдіть на сайт і ви побачите там його персону. На думку авторів передачі Ворошилов заслуговує на повагу тим що був двічі Героєм Радянського Союзу, одним із перших Маршалів Радянського Союзу. Йому належить рекорд тривалості перебування в Політбюро ЦК ВКП/б/ (ЦК КПРС), Президії ЦК КПРС (34 з половиною роки, 1926-1960 рр).

А ще хто не знав, одного із тих хто кінським копитом, як один із командувачів і засновників червоної 1-ї Кінної Армії – топтав незалежність Української народної республіки. Докази? Будь-ласка.

Трошки уроку історії для Кіпіані і компанії. В той час як у 1919 році комуністи створили у Харкові свій уряд і почали експансію на Українську Народну Республіку 22 січня відбувається об’єднання ЗУНР і УНР в єдину незалежну українську державу.

 

Керівник Польщі Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра домовляються діяти проти комуністичної експансії спільно й почати контрнаступ. У травні 1920 р. почався спільний похід на Україну військ Польщі та УНР. У поході брали участь дві дивізії УНР. І 7 травня 1920 р. союзники увійшли в Київ. Більшовики викликали підкріплення – ту саму Першу Кінну армію Будьонного й Ворошилова і об’єднані армії змушені були відступити за р. Збруч. Під загрозою взяття опинився Львів.

Як писав український філосов і політолог Тарас Возняк „Робилися відчайдушні спроби стримати ворога. Як колись українські студенти спробували зупинити большевицькі банди Муравйова під Крутами на підступах до Києва, так польські студенти-львів’яни намагалися зупинити будьонівців на підступах до Львова у Задвір’ї. Полягли й українські, і польські юнаки.”

Пізніше коли радянські війська захопивши УНР дійшли аж до Варшави і програли там вирішальну битву, яку потім назвуть „дивом на Віслі”, на допомогу відступаючим комуністам була кинута та сама 1-ша Кінна армія, але її під Замостям аж 10 днів стримувала 6-та дивізія УНР генерал-хорунжого Марка Безручка. „Таким чином, українці остаточно зламали плани більшовиків прорватися у Європу”, - відзначає Тарас Возняк.

Саме червона Перша Кінна Армія Будьоного-Ворошилова – стала по суті вирішальною зброєю за допомогою якої було вбито українську незалежність і знищено УНР, але в біографії Ворошилова, написаній авторами звісно про це не говорено жодного слова.

При цьому подаючи Ворошилова у свєму списку претендентів на звання великого українця автори передачі завбачливо зазначають:

Цей перелік не є остаточним чи вичерпним - згодом він буде доповнений до 500 осіб. Інформація у цьому розділі - лише до відома, відповідно вона жодним чином не впливатиме на внесення й розташування конкретних персоналій у списку “Великих” під час народного голосування.

 

Але давайте будемо відвертими обирають більше зі списку тих кого пропонують самі автори. Так легше зробити свій вибір, а авторський перечень є нічим іншим як підказкою глядачам. Крім того занесення Ворошилова до авторського списку великих постатей українських - свідчить лише про глибоку неповагу авторів до УНР, як одного із наріжних каменів становлення української незалежності.

Допоки тут буде Ворошилов й інші подібні „великі” як він, один із катів вільних українців, ця передача викликатиме особисто у автора лише відразу і почуття наруги над нашою країною, примітивного і комерційного підходу, бажання „зрубити побільше бабла” на наших емоціях і почуттях.

Першу сотню великих мають обрати на шоу вже 14 грудня. Дай Боже щоб комусь і в думку не прийшло підтримати цього „великого українця” своїми смсками вартістю в 1 гривню.

 

Объявления по теме:
секция карате в долгопрудном долгопрудный
Системный администратор, Украина - вакансия
Работа в области архитектуры и строительства в СДнепропетровске - Сайт бесплатных объявлений

Популярность: нет [?]

Метки: великими, українцями, триває

Після першої статті автора під назвою „Шоу над великим українцями”, що вийшла за кілька місяців до появи самого проекту в теле ефірі - зчинилася велика дискусія. Найперше, що до того, а чи варто піддавати сумніву концепцію програми, й робити прогноз щодо її неадекватності та більше комерційності ніж просвітницької ролі - коли самої передачі ми ще не бачили?

 

Тепер після перших ефірів цього шоу виявляється, що варто було говорити саме про це, і саме в такому контексті.

Але давайте почнемо із самого початку. Отже пред першими ефірами передачі й навіть досі у метро й на вуличних білбордах закликають нас подивитися „Великих українців” рекламні щити: „Британія обрала Діану – кого обере Україна?”, „США обрали Елвіса – кого обере Україна?”.

Подивившись на ці рекламні щити одразу ж виникають думки про те, що „ Боже які ж тупі й попсові американці й британці, що замість великих стовпів нації обрали селебрітіс, тобто зірок шоу-бізнесу і світської хроніки”, таких, як Діана, або Король.

І яким же ж великим здивуванням автора було те, кого насправді обрали брити і янкі найбільш великими. Тобто хто зайняв перше місце за підсумками голосування. Британці обрали – Вінстона Черчілля, а американці – Рональда Рейгана. Першого вочевидь за те, що своєю діяльністю захистив Британію в часи Дургої світової й зберіг при цьому її велич. Другого за знамениту „рейганоміку”, що стала у свій час базисом для „американської мрії” кожної родини країни.

Така рекламна „замануха” в українському варіанті якнайкраще характеризує ставлення організаторів програми до українського глядача й суспільства. Типу ми всі тупі, і коли замість „Британія обрала Діану”, чи „США обрала Елвіса кого обереш ти?” українець побачив би на рекламних щитах „США – обрали Рейгана” він би не зацікавиться проектом?

Соромно шановні, соромно, що так низько оцінюєте інтелектуальний рівень власного глядача, відтак й сама передача скочується в уявленні принаймні автора до рівня плінтусу. За такого підходу альтернативи попсовому Шевченку, як лідеру нації, або ще гірше Шевченку футболісту, чи якійсь „співачці в трусиках”, як одному із най-най великих й справді не має.

Великими стають “стовпи нації”

Загалом проаналізувавши перелік призерів „шоу”, яке вже пройшло у 15 країнах приходиш до висновку, що його переможцями стали аж ніяк не поети, співаки, футболісти, кінозірки, чи інші селебрітіс різних років – а саме „стовпи нації” чи „совість нації” – великі державні діячі, політики, борці національно-визвольного руху, революціонери. З 15 країн учасників у 13-х країнах нація обрала великих політичних лідерів.

Крім згаданих вже Британії і США, у Франції обрали Шарля де-Голя французького генерала, першого президента П’ятої республіки 1958-1969 рр. У Фінляндії людину, що врятувала її від анексії з боку СРСР під час „зимової війни” Карла Густава Маннергейма, маршала й президента Фінляндії. У Чехії Карла IV, імператора Священної Римської Імперії. У Молдові Стефана III Великого, одного з найвизначніших правителів Молдавського князівства.

В Португалії Антоніо ді Олівейра Салазара, до речі авторитарного правителя цієї країни 20 ст., на зразок іспанського генерала Франко. В самій Іспанії обрали нині живого й улюбленого короля Хуана Карлоса І де Бурбона, якому той таки Франко без сомнения мирно і без крові передав країну у доброму стані. В Болгарії люди обрали Василя Левського, революціонера, ідеолога, стратега і теоретика національно-визвольного руху.

В Німеччині обрали безумовно одного з авторів німецького „економічного дива” Конрада Аденауера, першого федеральний канцлера ФРН 1949-1963 рр. В Канаді - Томмі Дугласа, видатного політичного діячя, котрий вперше запровадив систему національного медичного страхування. В Нідерландах - убитого кілка років тому радикалом - політика-гея і при цьому націоналіста Піма Фортейна. В Аргентині - Хосе де Сан-Мартіна, південноамериканський революціонера, генерала, національного герой Аргентини.

Лише у Бельгії, точніше у французькомовній її частині Валонії було обрано Жака Бреля поета, барда, актора і режисера. А у іншій частині Бельгії – Фландрії римсько-католицького священика, отця Даміана - член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святіших Сердець Ісуса та Марії.

То ж хотілося б бачити на коронному місці саме одного із „батьків” Української нації, людину, що все своє життя боролося заради України й українців – людину що боролася за нашу свободу. Адже саме свободи як найбільшої епохальної цінності не вистачало нашому народу впродовж останніх століть.

Хто це може бути? Претендентів багато той же Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, чи останній гетьман козаччини й безумовно страдалец Петро Калнишевський і аж ніяк не Клім Ворошилов.

Як бачимо в інших країнах нації зрілі й свідомі – бо обрали на чинні місця своїх Чорноволів, і Лук’яненків, чи вистачить українцям глузду зробити те саме – покажуть результати голосування. Так чи інакше це буде наш тест на зрілість народу, і на його єдність, не хотілося б щоб потім нам було соромно пред очима світу і собою за свій вибір.

 

Той хто нищив волю власного народу – великий українець?

Власне чому було загадано ім’я людини яким в СРСР під час другої світової війни було названо грізні танки КВ-1 і КВ-2? Бо найбільшого обурення заслуговує той факт, що в списку претендентів на звання великого українця який представили організатори передачі можна знайти Кліма Ворошилова, одного із стовпів радянської влади і репресивної системи СРСР!

Не вірите, переконайтеся самі зайдіть на сайт і ви побачите там його персону. На думку авторів передачі Ворошилов заслуговує на повагу тим що був двічі Героєм Радянського Союзу, одним із перших Маршалів Радянського Союзу. Йому належить рекорд тривалості перебування в Політбюро ЦК ВКП/б/ (ЦК КПРС), Президії ЦК КПРС (34 з половиною роки, 1926-1960 рр).

А ще хто не знав, одного із тих хто кінським копитом, як один із командувачів і засновників червоної 1-ї Кінної Армії – топтав незалежність Української народної республіки. Докази? Будь-ласка.

Трошки уроку історії для Кіпіані і компанії. В той час як у 1919 році комуністи створили у Харкові свій уряд і почали експансію на Українську Народну Республіку 22 січня відбувається об’єднання ЗУНР і УНР в єдину незалежну українську державу.

 

Керівник Польщі Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра домовляються діяти проти комуністичної експансії спільно й почати контрнаступ. У травні 1920 р. почався спільний похід на Україну військ Польщі та УНР. У поході брали участь дві дивізії УНР. І 7 травня 1920 р. союзники увійшли в Київ. Більшовики викликали підкріплення – ту саму Першу Кінну армію Будьонного й Ворошилова і об’єднані армії змушені були відступити за р. Збруч. Під загрозою взяття опинився Львів.

Як писав український філосов і політолог Тарас Возняк „Робилися відчайдушні спроби стримати ворога. Як колись українські студенти спробували зупинити большевицькі банди Муравйова під Крутами на підступах до Києва, так польські студенти-львів’яни намагалися зупинити будьонівців на підступах до Львова у Задвір’ї. Полягли й українські, і польські юнаки.”

Пізніше коли радянські війська захопивши УНР дійшли аж до Варшави і програли там вирішальну битву, яку потім назвуть „дивом на Віслі”, на допомогу відступаючим комуністам була кинута та сама 1-ша Кінна армія, але її під Замостям аж 10 днів стримувала 6-та дивізія УНР генерал-хорунжого Марка Безручка. „Таким чином, українці остаточно зламали плани більшовиків прорватися у Європу”, - відзначає Тарас Возняк.

Саме червона Перша Кінна Армія Будьоного-Ворошилова – стала по суті вирішальною зброєю за допомогою якої було вбито українську незалежність і знищено УНР, але в біографії Ворошилова, написаній авторами звісно про це не говорено жодного слова.

При цьому подаючи Ворошилова у свєму списку претендентів на звання великого українця автори передачі завбачливо зазначають:

Цей перелік не є остаточним чи вичерпним - згодом він буде доповнений до 500 осіб. Інформація у цьому розділі - лише до відома, відповідно вона жодним чином не впливатиме на внесення й розташування конкретних персоналій у списку “Великих” під час народного голосування.

 

Але давайте будемо відвертими обирають більше зі списку тих кого пропонують самі автори. Так легше зробити свій вибір, а авторський перечень є нічим іншим як підказкою глядачам. Крім того занесення Ворошилова до авторського списку великих постатей українських - свідчить лише про глибоку неповагу авторів до УНР, як одного із наріжних каменів становлення української незалежності.

Допоки тут буде Ворошилов й інші подібні „великі” як він, один із катів вільних українців, ця передача викликатиме особисто у автора лише відразу і почуття наруги над нашою країною, примітивного і комерційного підходу, бажання „зрубити побільше бабла” на наших емоціях і почуттях.

Першу сотню великих мають обрати на шоу вже 14 грудня. Дай Боже щоб комусь і в думку не прийшло підтримати цього „великого українця” своїми смсками вартістю в 1 гривню.

 

Объявления по теме:
Массажист, Киев - резюме
АВК3 2.6.0, АС-4, АС-4 ПИР, Зодчий, ПУСК-ДокСП.
Microtek ScanMaker 8700

Популярность: нет [?]

Метки: великими, українцями, триває

Після першої статті автора під назвою „Шоу над великим українцями”, що вийшла за кілька місяців до появи самого проекту в теле ефірі - зчинилася велика дискусія. Найперше, що до того, а чи варто піддавати сумніву концепцію програми, й робити прогноз щодо її неадекватності та більше комерційності ніж просвітницької ролі - коли самої передачі ми ще не бачили?

 

Тепер після перших ефірів цього шоу виявляється, що варто було говорити саме про це, і саме в такому контексті.

Але давайте почнемо із самого початку. Отже пред першими ефірами передачі й навіть досі у метро й на вуличних білбордах закликають нас подивитися „Великих українців” рекламні щити: „Британія обрала Діану – кого обере Україна?”, „США обрали Елвіса – кого обере Україна?”.

Подивившись на ці рекламні щити одразу ж виникають думки про те, що „ Боже які ж тупі й попсові американці й британці, що замість великих стовпів нації обрали селебрітіс, тобто зірок шоу-бізнесу і світської хроніки”, таких, як Діана, або Король.

І яким же ж великим здивуванням автора було те, кого насправді обрали брити і янкі найбільш великими. Тобто хто зайняв перше місце за підсумками голосування. Британці обрали – Вінстона Черчілля, а американці – Рональда Рейгана. Першого вочевидь за те, що своєю діяльністю захистив Британію в часи Дургої світової й зберіг при цьому її велич. Другого за знамениту „рейганоміку”, що стала у свій час базисом для „американської мрії” кожної родини країни.

Така рекламна „замануха” в українському варіанті якнайкраще характеризує ставлення організаторів програми до українського глядача й суспільства. Типу ми всі тупі, і коли замість „Британія обрала Діану”, чи „США обрала Елвіса кого обереш ти?” українець побачив би на рекламних щитах „США – обрали Рейгана” він би не зацікавиться проектом?

Соромно шановні, соромно, що так низько оцінюєте інтелектуальний рівень власного глядача, відтак й сама передача скочується в уявленні принаймні автора до рівня плінтусу. За такого підходу альтернативи попсовому Шевченку, як лідеру нації, або ще гірше Шевченку футболісту, чи якійсь „співачці в трусиках”, як одному із най-най великих й справді не має.

Великими стають “стовпи нації”

Загалом проаналізувавши перелік призерів „шоу”, яке вже пройшло у 15 країнах приходиш до висновку, що його переможцями стали аж ніяк не поети, співаки, футболісти, кінозірки, чи інші селебрітіс різних років – а саме „стовпи нації” чи „совість нації” – великі державні діячі, політики, борці національно-визвольного руху, революціонери. З 15 країн учасників у 13-х країнах нація обрала великих політичних лідерів.

Крім згаданих вже Британії і США, у Франції обрали Шарля де-Голя французького генерала, першого президента П’ятої республіки 1958-1969 рр. У Фінляндії людину, що врятувала її від анексії з боку СРСР під час „зимової війни” Карла Густава Маннергейма, маршала й президента Фінляндії. У Чехії Карла IV, імператора Священної Римської Імперії. У Молдові Стефана III Великого, одного з найвизначніших правителів Молдавського князівства.

В Португалії Антоніо ді Олівейра Салазара, до речі авторитарного правителя цієї країни 20 ст., на зразок іспанського генерала Франко. В самій Іспанії обрали нині живого й улюбленого короля Хуана Карлоса І де Бурбона, якому той таки Франко крайне мирно і без крові передав країну у доброму стані. В Болгарії люди обрали Василя Левського, революціонера, ідеолога, стратега і теоретика національно-визвольного руху.

В Німеччині обрали безумовно одного з авторів німецького „економічного дива” Конрада Аденауера, першого федеральний канцлера ФРН 1949-1963 рр. В Канаді - Томмі Дугласа, видатного політичного діячя, котрий вперше запровадив систему національного медичного страхування. В Нідерландах - убитого кілка років тому радикалом - політика-гея і при цьому націоналіста Піма Фортейна. В Аргентині - Хосе де Сан-Мартіна, південноамериканський революціонера, генерала, національного герой Аргентини.

Лише у Бельгії, точніше у французькомовній її частині Валонії було обрано Жака Бреля поета, барда, актора і режисера. А у іншій частині Бельгії – Фландрії римсько-католицького священика, отця Даміана - член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святіших Сердець Ісуса та Марії.

То ж хотілося б бачити на коронному місці саме одного із „батьків” Української нації, людину, що все своє життя боролося заради України й українців – людину що боролася за нашу свободу. Адже саме свободи як найбільшої епохальної цінності не вистачало нашому народу впродовж останніх століть.

Хто це може бути? Претендентів багато той же Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, чи останній гетьман козаччини й безумовно страдалец Петро Калнишевський і аж ніяк не Клім Ворошилов.

Як бачимо в інших країнах нації зрілі й свідомі – бо обрали на чинні місця своїх Чорноволів, і Лук’яненків, чи вистачить українцям глузду зробити те саме – покажуть результати голосування. Так чи інакше це буде наш тест на зрілість народу, і на його єдність, не хотілося б щоб потім нам було соромно пред очима світу і собою за свій вибір.

 

Той хто нищив волю власного народу – великий українець?

Власне чому було загадано ім’я людини яким в СРСР під час другої світової війни було названо грізні танки КВ-1 і КВ-2? Бо найбільшого обурення заслуговує той факт, що в списку претендентів на звання великого українця який представили організатори передачі можна знайти Кліма Ворошилова, одного із стовпів радянської влади і репресивної системи СРСР!

Не вірите, переконайтеся самі зайдіть на сайт і ви побачите там його персону. На думку авторів передачі Ворошилов заслуговує на повагу тим що був двічі Героєм Радянського Союзу, одним із перших Маршалів Радянського Союзу. Йому належить рекорд тривалості перебування в Політбюро ЦК ВКП/б/ (ЦК КПРС), Президії ЦК КПРС (34 з половиною роки, 1926-1960 рр).

А ще хто не знав, одного із тих хто кінським копитом, як один із командувачів і засновників червоної 1-ї Кінної Армії – топтав незалежність Української народної республіки. Докази? Будь-ласка.

Трошки уроку історії для Кіпіані і компанії. В той час як у 1919 році комуністи створили у Харкові свій уряд і почали експансію на Українську Народну Республіку 22 січня відбувається об’єднання ЗУНР і УНР в єдину незалежну українську державу.

 

Керівник Польщі Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра домовляються діяти проти комуністичної експансії спільно й почати контрнаступ. У травні 1920 р. почався спільний похід на Україну військ Польщі та УНР. У поході брали участь дві дивізії УНР. І 7 травня 1920 р. союзники увійшли в Київ. Більшовики викликали підкріплення – ту саму Першу Кінну армію Будьонного й Ворошилова і об’єднані армії змушені були відступити за р. Збруч. Під загрозою взяття опинився Львів.

Як писав український філосов і політолог Тарас Возняк „Робилися відчайдушні спроби стримати ворога. Як колись українські студенти спробували зупинити большевицькі банди Муравйова під Крутами на підступах до Києва, так польські студенти-львів’яни намагалися зупинити будьонівців на підступах до Львова у Задвір’ї. Полягли й українські, і польські юнаки.”

Пізніше коли радянські війська захопивши УНР дійшли аж до Варшави і програли там вирішальну битву, яку потім назвуть „дивом на Віслі”, на допомогу відступаючим комуністам була кинута та сама 1-ша Кінна армія, але її під Замостям аж 10 днів стримувала 6-та дивізія УНР генерал-хорунжого Марка Безручка. „Таким чином, українці остаточно зламали плани більшовиків прорватися у Європу”, - відзначає Тарас Возняк.

Саме червона Перша Кінна Армія Будьоного-Ворошилова – стала по суті вирішальною зброєю за допомогою якої було вбито українську незалежність і знищено УНР, але в біографії Ворошилова, написаній авторами звісно про це не говорено жодного слова.

При цьому подаючи Ворошилова у свєму списку претендентів на звання великого українця автори передачі завбачливо зазначають:

Цей перелік не є остаточним чи вичерпним - згодом він буде доповнений до 500 осіб. Інформація у цьому розділі - лише до відома, відповідно вона жодним чином не впливатиме на внесення й розташування конкретних персоналій у списку “Великих” під час народного голосування.

 

Але давайте будемо відвертими обирають більше зі списку тих кого пропонують самі автори. Так легше зробити свій вибір, а авторський перечень є нічим іншим як підказкою глядачам. Крім того занесення Ворошилова до авторського списку великих постатей українських - свідчить лише про глибоку неповагу авторів до УНР, як одного із наріжних каменів становлення української незалежності.

Допоки тут буде Ворошилов й інші подібні „великі” як він, один із катів вільних українців, ця передача викликатиме особисто у автора лише відразу і почуття наруги над нашою країною, примітивного і комерційного підходу, бажання „зрубити побільше бабла” на наших емоціях і почуттях.

Першу сотню великих мають обрати на шоу вже 14 грудня. Дай Боже щоб комусь і в думку не прийшло підтримати цього „великого українця” своїми смсками вартістю в 1 гривню.

 

Объявления по теме:
Секретарь руководителя, Днепропетровск - вакансия
Продам сапоги женские
Anúncios de contato perdido em S

Популярность: нет [?]

Метки: великими, українцями, триває

Після першої статті автора під назвою „Шоу над великим українцями”, що вийшла за кілька місяців до появи самого проекту в теле ефірі - зчинилася велика дискусія. Найперше, що до того, а чи варто піддавати сумніву концепцію програми, й робити прогноз щодо її неадекватності та більше комерційності ніж просвітницької ролі - коли самої передачі ми ще не бачили?

 

Тепер після перших ефірів цього шоу виявляється, що варто було говорити саме про це, і саме в такому контексті.

Але давайте почнемо із самого початку. Отже пред першими ефірами передачі й навіть досі у метро й на вуличних білбордах закликають нас подивитися „Великих українців” рекламні щити: „Британія обрала Діану – кого обере Україна?”, „США обрали Елвіса – кого обере Україна?”.

Подивившись на ці рекламні щити одразу ж виникають думки про те, що „ Боже які ж тупі й попсові американці й британці, що замість великих стовпів нації обрали селебрітіс, тобто зірок шоу-бізнесу і світської хроніки”, таких, як Діана, або Король.

І яким же ж великим здивуванням автора було те, кого насправді обрали брити і янкі найбільш великими. Тобто хто зайняв перше місце за підсумками голосування. Британці обрали – Вінстона Черчілля, а американці – Рональда Рейгана. Першого вочевидь за те, що своєю діяльністю захистив Британію в часи Дургої світової й зберіг при цьому її велич. Другого за знамениту „рейганоміку”, що стала у свій час базисом для „американської мрії” кожної родини країни.

Така рекламна „замануха” в українському варіанті якнайкраще характеризує ставлення організаторів програми до українського глядача й суспільства. Типу ми всі тупі, і коли замість „Британія обрала Діану”, чи „США обрала Елвіса кого обереш ти?” українець побачив би на рекламних щитах „США – обрали Рейгана” він би не зацікавиться проектом?

Соромно шановні, соромно, що так низько оцінюєте інтелектуальний рівень власного глядача, відтак й сама передача скочується в уявленні принаймні автора до рівня плінтусу. За такого підходу альтернативи попсовому Шевченку, як лідеру нації, або ще гірше Шевченку футболісту, чи якійсь „співачці в трусиках”, як одному із най-най великих й справді не має.

Великими стають “стовпи нації”

Загалом проаналізувавши перелік призерів „шоу”, яке вже пройшло у 15 країнах приходиш до висновку, що його переможцями стали аж ніяк не поети, співаки, футболісти, кінозірки, чи інші селебрітіс різних років – а саме „стовпи нації” чи „совість нації” – великі державні діячі, політики, борці національно-визвольного руху, революціонери. З 15 країн учасників у 13-х країнах нація обрала великих політичних лідерів.

Крім згаданих вже Британії і США, у Франції обрали Шарля де-Голя французького генерала, першого президента П’ятої республіки 1958-1969 рр. У Фінляндії людину, що врятувала її від анексії з боку СРСР під час „зимової війни” Карла Густава Маннергейма, маршала й президента Фінляндії. У Чехії Карла IV, імператора Священної Римської Імперії. У Молдові Стефана III Великого, одного з найвизначніших правителів Молдавського князівства.

В Португалії Антоніо ді Олівейра Салазара, до речі авторитарного правителя цієї країни 20 ст., на зразок іспанського генерала Франко. В самій Іспанії обрали нині живого й улюбленого короля Хуана Карлоса І де Бурбона, якому той таки Франко надо признаться мирно і без крові передав країну у доброму стані. В Болгарії люди обрали Василя Левського, революціонера, ідеолога, стратега і теоретика національно-визвольного руху.

В Німеччині обрали безумовно одного з авторів німецького „економічного дива” Конрада Аденауера, першого федеральний канцлера ФРН 1949-1963 рр. В Канаді - Томмі Дугласа, видатного політичного діячя, котрий вперше запровадив систему національного медичного страхування. В Нідерландах - убитого кілка років тому радикалом - політика-гея і при цьому націоналіста Піма Фортейна. В Аргентині - Хосе де Сан-Мартіна, південноамериканський революціонера, генерала, національного герой Аргентини.

Лише у Бельгії, точніше у французькомовній її частині Валонії було обрано Жака Бреля поета, барда, актора і режисера. А у іншій частині Бельгії – Фландрії римсько-католицького священика, отця Даміана - член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святіших Сердець Ісуса та Марії.

То ж хотілося б бачити на коронному місці саме одного із „батьків” Української нації, людину, що все своє життя боролося заради України й українців – людину що боролася за нашу свободу. Адже саме свободи як найбільшої епохальної цінності не вистачало нашому народу впродовж останніх століть.

Хто це може бути? Претендентів багато той же Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, чи останній гетьман козаччини й безумовно страдалец Петро Калнишевський і аж ніяк не Клім Ворошилов.

Як бачимо в інших країнах нації зрілі й свідомі – бо обрали на чинні місця своїх Чорноволів, і Лук’яненків, чи вистачить українцям глузду зробити те саме – покажуть результати голосування. Так чи інакше це буде наш тест на зрілість народу, і на його єдність, не хотілося б щоб потім нам було соромно пред очима світу і собою за свій вибір.

 

Той хто нищив волю власного народу – великий українець?

Власне чому було загадано ім’я людини яким в СРСР під час другої світової війни було названо грізні танки КВ-1 і КВ-2? Бо найбільшого обурення заслуговує той факт, що в списку претендентів на звання великого українця який представили організатори передачі можна знайти Кліма Ворошилова, одного із стовпів радянської влади і репресивної системи СРСР!

Не вірите, переконайтеся самі зайдіть на сайт і ви побачите там його персону. На думку авторів передачі Ворошилов заслуговує на повагу тим що був двічі Героєм Радянського Союзу, одним із перших Маршалів Радянського Союзу. Йому належить рекорд тривалості перебування в Політбюро ЦК ВКП/б/ (ЦК КПРС), Президії ЦК КПРС (34 з половиною роки, 1926-1960 рр).

А ще хто не знав, одного із тих хто кінським копитом, як один із командувачів і засновників червоної 1-ї Кінної Армії – топтав незалежність Української народної республіки. Докази? Будь-ласка.

Трошки уроку історії для Кіпіані і компанії. В той час як у 1919 році комуністи створили у Харкові свій уряд і почали експансію на Українську Народну Республіку 22 січня відбувається об’єднання ЗУНР і УНР в єдину незалежну українську державу.

 

Керівник Польщі Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра домовляються діяти проти комуністичної експансії спільно й почати контрнаступ. У травні 1920 р. почався спільний похід на Україну військ Польщі та УНР. У поході брали участь дві дивізії УНР. І 7 травня 1920 р. союзники увійшли в Київ. Більшовики викликали підкріплення – ту саму Першу Кінну армію Будьонного й Ворошилова і об’єднані армії змушені були відступити за р. Збруч. Під загрозою взяття опинився Львів.

Як писав український філосов і політолог Тарас Возняк „Робилися відчайдушні спроби стримати ворога. Як колись українські студенти спробували зупинити большевицькі банди Муравйова під Крутами на підступах до Києва, так польські студенти-львів’яни намагалися зупинити будьонівців на підступах до Львова у Задвір’ї. Полягли й українські, і польські юнаки.”

Пізніше коли радянські війська захопивши УНР дійшли аж до Варшави і програли там вирішальну битву, яку потім назвуть „дивом на Віслі”, на допомогу відступаючим комуністам була кинута та сама 1-ша Кінна армія, але її під Замостям аж 10 днів стримувала 6-та дивізія УНР генерал-хорунжого Марка Безручка. „Таким чином, українці остаточно зламали плани більшовиків прорватися у Європу”, - відзначає Тарас Возняк.

Саме червона Перша Кінна Армія Будьоного-Ворошилова – стала по суті вирішальною зброєю за допомогою якої було вбито українську незалежність і знищено УНР, але в біографії Ворошилова, написаній авторами звісно про це не говорено жодного слова.

При цьому подаючи Ворошилова у свєму списку претендентів на звання великого українця автори передачі завбачливо зазначають:

Цей перелік не є остаточним чи вичерпним - згодом він буде доповнений до 500 осіб. Інформація у цьому розділі - лише до відома, відповідно вона жодним чином не впливатиме на внесення й розташування конкретних персоналій у списку “Великих” під час народного голосування.

 

Але давайте будемо відвертими обирають більше зі списку тих кого пропонують самі автори. Так легше зробити свій вибір, а авторський перечень є нічим іншим як підказкою глядачам. Крім того занесення Ворошилова до авторського списку великих постатей українських - свідчить лише про глибоку неповагу авторів до УНР, як одного із наріжних каменів становлення української незалежності.

Допоки тут буде Ворошилов й інші подібні „великі” як він, один із катів вільних українців, ця передача викликатиме особисто у автора лише відразу і почуття наруги над нашою країною, примітивного і комерційного підходу, бажання „зрубити побільше бабла” на наших емоціях і почуттях.

Першу сотню великих мають обрати на шоу вже 14 грудня. Дай Боже щоб комусь і в думку не прийшло підтримати цього „великого українця” своїми смсками вартістю в 1 гривню.

 

Объявления по теме:
Визажист, Одесса - резюме
Senior C/C++ Developer (Vacancy Code CV-CS-200E), Киев - вакансия
Classificados de amizade em S

Популярность: нет [?]

Метки: великими, українцями, триває

Після першої статті автора під назвою „Шоу над великим українцями”, що вийшла за кілька місяців до появи самого проекту в теле ефірі - зчинилася велика дискусія. Найперше, що до того, а чи варто піддавати сумніву концепцію програми, й робити прогноз щодо її неадекватності та більше комерційності ніж просвітницької ролі - коли самої передачі ми ще не бачили?

 

Тепер після перших ефірів цього шоу виявляється, що варто було говорити саме про це, і саме в такому контексті.

Але давайте почнемо із самого початку. Отже пред першими ефірами передачі й навіть досі у метро й на вуличних білбордах закликають нас подивитися „Великих українців” рекламні щити: „Британія обрала Діану – кого обере Україна?”, „США обрали Елвіса – кого обере Україна?”.

Подивившись на ці рекламні щити одразу ж виникають думки про те, що „ Боже які ж тупі й попсові американці й британці, що замість великих стовпів нації обрали селебрітіс, тобто зірок шоу-бізнесу і світської хроніки”, таких, як Діана, або Король.

І яким же ж великим здивуванням автора було те, кого насправді обрали брити і янкі найбільш великими. Тобто хто зайняв перше місце за підсумками голосування. Британці обрали – Вінстона Черчілля, а американці – Рональда Рейгана. Першого вочевидь за те, що своєю діяльністю захистив Британію в часи Дургої світової й зберіг при цьому її велич. Другого за знамениту „рейганоміку”, що стала у свій час базисом для „американської мрії” кожної родини країни.

Така рекламна „замануха” в українському варіанті якнайкраще характеризує ставлення організаторів програми до українського глядача й суспільства. Типу ми всі тупі, і коли замість „Британія обрала Діану”, чи „США обрала Елвіса кого обереш ти?” українець побачив би на рекламних щитах „США – обрали Рейгана” він би не зацікавиться проектом?

Соромно шановні, соромно, що так низько оцінюєте інтелектуальний рівень власного глядача, відтак й сама передача скочується в уявленні принаймні автора до рівня плінтусу. За такого підходу альтернативи попсовому Шевченку, як лідеру нації, або ще гірше Шевченку футболісту, чи якійсь „співачці в трусиках”, як одному із най-най великих й справді не має.

Великими стають “стовпи нації”

Загалом проаналізувавши перелік призерів „шоу”, яке вже пройшло у 15 країнах приходиш до висновку, що його переможцями стали аж ніяк не поети, співаки, футболісти, кінозірки, чи інші селебрітіс різних років – а саме „стовпи нації” чи „совість нації” – великі державні діячі, політики, борці національно-визвольного руху, революціонери. З 15 країн учасників у 13-х країнах нація обрала великих політичних лідерів.

Крім згаданих вже Британії і США, у Франції обрали Шарля де-Голя французького генерала, першого президента П’ятої республіки 1958-1969 рр. У Фінляндії людину, що врятувала її від анексії з боку СРСР під час „зимової війни” Карла Густава Маннергейма, маршала й президента Фінляндії. У Чехії Карла IV, імператора Священної Римської Імперії. У Молдові Стефана III Великого, одного з найвизначніших правителів Молдавського князівства.

В Португалії Антоніо ді Олівейра Салазара, до речі авторитарного правителя цієї країни 20 ст., на зразок іспанського генерала Франко. В самій Іспанії обрали нині живого й улюбленого короля Хуана Карлоса І де Бурбона, якому той таки Франко сильно мирно і без крові передав країну у доброму стані. В Болгарії люди обрали Василя Левського, революціонера, ідеолога, стратега і теоретика національно-визвольного руху.

В Німеччині обрали безумовно одного з авторів німецького „економічного дива” Конрада Аденауера, першого федеральний канцлера ФРН 1949-1963 рр. В Канаді - Томмі Дугласа, видатного політичного діячя, котрий вперше запровадив систему національного медичного страхування. В Нідерландах - убитого кілка років тому радикалом - політика-гея і при цьому націоналіста Піма Фортейна. В Аргентині - Хосе де Сан-Мартіна, південноамериканський революціонера, генерала, національного герой Аргентини.

Лише у Бельгії, точніше у французькомовній її частині Валонії було обрано Жака Бреля поета, барда, актора і режисера. А у іншій частині Бельгії – Фландрії римсько-католицького священика, отця Даміана - член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святіших Сердець Ісуса та Марії.

То ж хотілося б бачити на коронному місці саме одного із „батьків” Української нації, людину, що все своє життя боролося заради України й українців – людину що боролася за нашу свободу. Адже саме свободи як найбільшої епохальної цінності не вистачало нашому народу впродовж останніх століть.

Хто це може бути? Претендентів багато той же Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, чи останній гетьман козаччини й безумовно страдалец Петро Калнишевський і аж ніяк не Клім Ворошилов.

Як бачимо в інших країнах нації зрілі й свідомі – бо обрали на чинні місця своїх Чорноволів, і Лук’яненків, чи вистачить українцям глузду зробити те саме – покажуть результати голосування. Так чи інакше це буде наш тест на зрілість народу, і на його єдність, не хотілося б щоб потім нам було соромно пред очима світу і собою за свій вибір.

 

Той хто нищив волю власного народу – великий українець?

Власне чому було загадано ім’я людини яким в СРСР під час другої світової війни було названо грізні танки КВ-1 і КВ-2? Бо найбільшого обурення заслуговує той факт, що в списку претендентів на звання великого українця який представили організатори передачі можна знайти Кліма Ворошилова, одного із стовпів радянської влади і репресивної системи СРСР!

Не вірите, переконайтеся самі зайдіть на сайт і ви побачите там його персону. На думку авторів передачі Ворошилов заслуговує на повагу тим що був двічі Героєм Радянського Союзу, одним із перших Маршалів Радянського Союзу. Йому належить рекорд тривалості перебування в Політбюро ЦК ВКП/б/ (ЦК КПРС), Президії ЦК КПРС (34 з половиною роки, 1926-1960 рр).

А ще хто не знав, одного із тих хто кінським копитом, як один із командувачів і засновників червоної 1-ї Кінної Армії – топтав незалежність Української народної республіки. Докази? Будь-ласка.

Трошки уроку історії для Кіпіані і компанії. В той час як у 1919 році комуністи створили у Харкові свій уряд і почали експансію на Українську Народну Республіку 22 січня відбувається об’єднання ЗУНР і УНР в єдину незалежну українську державу.

 

Керівник Польщі Юзеф Пілсудський і Симон Петлюра домовляються діяти проти комуністичної експансії спільно й почати контрнаступ. У травні 1920 р. почався спільний похід на Україну військ Польщі та УНР. У поході брали участь дві дивізії УНР. І 7 травня 1920 р. союзники увійшли в Київ. Більшовики викликали підкріплення – ту саму Першу Кінну армію Будьонного й Ворошилова і об’єднані армії змушені були відступити за р. Збруч. Під загрозою взяття опинився Львів.

Як писав український філосов і політолог Тарас Возняк „Робилися відчайдушні спроби стримати ворога. Як колись українські студенти спробували зупинити большевицькі банди Муравйова під Крутами на підступах до Києва, так польські студенти-львів’яни намагалися зупинити будьонівців на підступах до Львова у Задвір’ї. Полягли й українські, і польські юнаки.”

Пізніше коли радянські війська захопивши УНР дійшли аж до Варшави і програли там вирішальну битву, яку потім назвуть „дивом на Віслі”, на допомогу відступаючим комуністам була кинута та сама 1-ша Кінна армія, але її під Замостям аж 10 днів стримувала 6-та дивізія УНР генерал-хорунжого Марка Безручка. „Таким чином, українці остаточно зламали плани більшовиків прорватися у Європу”, - відзначає Тарас Возняк.

Саме червона Перша Кінна Армія Будьоного-Ворошилова – стала по суті вирішальною зброєю за допомогою якої було вбито українську незалежність і знищено УНР, але в біографії Ворошилова, написаній авторами звісно про це не говорено жодного слова.

При цьому подаючи Ворошилова у свєму списку претендентів на звання великого українця автори передачі завбачливо зазначають:

Цей перелік не є остаточним чи вичерпним - згодом він буде доповнений до 500 осіб. Інформація у цьому розділі - лише до відома, відповідно вона жодним чином не впливатиме на внесення й розташування конкретних персоналій у списку “Великих” під час народного голосування.

 

Але давайте будемо відвертими обирають більше зі списку тих кого пропонують самі автори. Так легше зробити свій вибір, а авторський перечень є нічим іншим як підказкою глядачам. Крім того занесення Ворошилова до авторського списку великих постатей українських - свідчить лише про глибоку неповагу авторів до УНР, як одного із наріжних каменів становлення української незалежності.

Допоки тут буде Ворошилов й інші подібні „великі” як він, один із катів вільних українців, ця передача викликатиме особисто у автора лише відразу і почуття наруги над нашою країною, примітивного і комерційного підходу, бажання „зрубити побільше бабла” на наш�